“Художнє оформлення гармат часів Івана Мазепи”

Олег Мальченко
“Художнє оформлення гармат часів Івана Мазепи”
аси Руїни з їх ідейно-політичним напруженням, відповідним
моральним кліматом, розбурханими почуттями й думками,
поступово добігали кінця. Саме в цій атмосфері духовного
хвилювання зароджувалися ті ідеологічні та культурні цінності, які сповна
розкрилися за умов відносної політичної стабільності часів гетьманування
І. Самойловича й особливо І. Мазепи. Такі часи зазвичай об’єднували
високопрофесійних майстрів з найрізноманітніших ділянок образотворчого та
декоративно-ужиткового мистецтва.
Проте не будемо ідеалізувати умови мазепинської доби. Доби бурхливої,
позначеної вогнем і мечем, коли спокій утримувався залізною волею гетьмана,
а політична ситуація нагадувала міну уповільненої дії. Однак саме для розвитку
гарматного виробництва настала сприятлива година. Тому поєднання доволі
розвинутого мистецтва художньої обробки металу й такої вкрай необхідної
«державної» зброї, як артилерія, було саме на часі.
Складається враження, що однією з найсуттєвіших причин кількісного
збільшення гарматних стволів у козацькому війську останньої чверті XVII
століття є певна зміна ставлення старшинської верхівки до гармати як до
речі коштовної. Звісно, гармата залишалася гарматою,
−ефективною зброєю
масового знищення, важливим інструментом воєнних дій. Однак оборонна
воєнна доктрина Гетьманщини аж ніяк не спонукала до активного виробництва
цього виду озброєння, що застосовувався переважно в облогових битвах
та масштабних наступальних операціях. Уряд так і не спромігся створити
будь-яку перспективну програму розвитку власної артилерії. В усякому разі,
нічого не вказує на її існування. Козацька артилерія живилася приватною
ініціативою, гетьманською чи полковницькою, та нестабільними податковими
надходженнями. І якщо гетьманські замовлення можна розцінювати як
замовлення державні, спрямовані на зміцнення парку Генеральної артилерії,
то полкова старшина найчастіше тішила особистими «титульними» гарматами
лише власні амбіції.
Певна річ, у такому підході до питання є ризик «поставити воза попереду
коней». Не будемо наполягати, що саме логічна послідовність
«потреба
козацької старшини в самопрезентації → мистецтво бароко → зростання
кількості приватних замовлень на декоровані гармати → активізація
гарматного виробництва»
єдино правильна.

Довгоствольна гармата «Лев» 1705 року,
яка нині експонується у Московському Кремлі,
також відлита Карпом Балашевичем.

12-Muzeyi-Harmata-levУ середній частині ствола над дельфінами розміщений картуш з чистим гербовим щитом. Під картушем напис: «FIERI FECIT OTTO FRIDERIKUS
OE KONIGSEGG MAIOR ARTILERIAE». Нижче дельфінів відлито герб Івана
Мазепи також в картуші. Під гербом напис: «ЗА ДЕРЖАВЫ ГОСУДАРЯ
ЦАРЯ И ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ПЕТРА АЛЕКСЕЕВИЧА ВСЕЯ ВЕЛИКИЯ И МАЛЫЯ И БeЛИЯ РОСИИ САМОДЕРЖЦА СТАРАНИЄМЪ ЖЕ И
КОШТОМЪ ЯСНЕВЕЛМОЖНІЄ ЕГО МИЛОСТИ ПАНА ИОАНА МАЗЕПИ
ГЕТМАНА ВОЙСКА ЕГО ЦАРСКОГО ПРЕСВЕТЛОГО ВЕЛИЧЕСТВА
ЗАПОРОЖСКОГО ВІЛИТА СИЯ АРМАТА В ГЛУХОВИ РОКУ 1705 МІСЯЦЯ

АПРИЛЯ 18»

http://www.reenactor.ru/ARH/PDF/Malchenko.pdf

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s