Олег Мальченко ХУДОЖНЄ ОФОРМЛЕННЯ ГАРМАТ ЧАСІВ ІВАНА МАЗЕПИ

12-Muzeyi-Harmata-levГетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха
Олег Мальченко
ХУДОЖНЄ
ОФОРМЛЕННЯ
ГАРМАТ
ЧАСІВ
ІВАНА
МАЗЕПИ
Часи Руїни з їх ідейно-політичним напруженням, відповідним
моральним кліматом, розбурханими почуттями й думками,
поступово добігали кінця. Саме в цій атмосфері духовного
хвилювання зароджувалися ті ідеологічні та культурні цінності, які сповна
розкрилися за умов відносної політичної стабільності часів гетьманування
І. Самойловича й особливо І. Мазепи. Такі часи зазвичай об’єднували
високопрофесійних майстрів з найрізноманітніших ділянок образотворчого та
декоративно-ужиткового мистецтва.
Проте не будемо ідеалізувати умови мазепинської доби. Доби бурхливої,
позначеної вогнем і мечем, коли спокій утримувався залізною волею гетьмана,
а політична ситуація нагадувала міну уповільненої дії. Однак саме для розвитку
гарматного виробництва настала сприятлива година. Тому поєднання доволі
розвинутого мистецтва художньої обробки металу й такої вкрай необхідної
«державної» зброї, як артилерія, було саме на часі.
Складається враження, що однією з найсуттєвіших причин кількісного
збільшення гарматних стволів у козацькому війську останньої чверті XVII
століття є певна зміна ставлення старшинської верхівки до гармати як до
речі коштовної. Звісно, гармата залишалася гарматою,
ефективною зброєю
масового знищення, важливим інструментом воєнних дій. Однак оборонна
воєнна доктрина Гетьманщини аж ніяк не спонукала до активного виробництва
цього виду озброєння, що застосовувався переважно в облогових битвах
та масштабних наступальних операціях. Уряд так і не спромігся створити
будь-яку перспективну програму розвитку власної артилерії. В усякому разі,
нічого не вказує на її існування. Козацька артилерія живилася приватною
ініціативою, гетьманською чи полковницькою, та нестабільними податковими
надходженнями. І якщо гетьманські замовлення можна розцінювати як
замовлення державні, спрямовані на зміцнення парку Генеральної артилерії,
то полкова старшина найчастіше тішила особистими «титульними» гарматами
лише власні амбіції.
Певна річ, у такому підході до питання є ризик «поставити воза попереду
коней». Не будемо наполягати, що саме логічна послідовність
«потреба
козацької старшини в самопрезентації → мистецтво бароко → зростання
кількості приватних замовлень на декоровані гармати → активізація
гарматного виробництва»
єдино правильна. Але у випадку Лівобережної
Гетьманщини останньої чверті XVII століття, із самоусвідомленням козацької
шляхти як суспільної верстви, її амбіційністю і, нарешті, стрімким збагаченням, така гіпотеза має право на існування. У сусідній Росії, наприклад, актив

не нарощування гарматного виробництва першого десятиріччя XVIII століття
було покликане лише воєнною причиною
в умовах експансивної багатовек
торної імперської політики зростаюча армія потребувала могутньої та численної артилерії.
Загальновідомо, що потужна й ефективна артилерія могла з’явитися та
удосконалюватися лише за умови функціонування добре відлагодженого
централізованого державного механізму, такого, який існував, наприклад,
у Франції, Швеції чи Австрії, та який Петро І намагався запустити у Росії.
Лівобережна Гетьманщина з її гетьманською чехардою, слабкою податковою
системою, непрофесійною армією та жадібною козацькою старшиною, лад
ною заради привілеїв та особистого збагачення будь-якої миті зрадити дер
жавні інтереси, не могла утримувати серйозний за вогневим потенціалом артилерійський парк. Однак, як це не парадоксально, за всіх перелічених проблем
на українських землях часів «мазепинського бароко» з’явилися не численні,
але оригінально декоровані «титульні» зразки тих гармат-«особистостей», про
які мова піде далі.
Періодизація суспільно-економічного розвитку доби Гетьманщини є серйоз
ною науковою проблемою, яку історики (М. Грушевський, А. Жуковський,
О. Субтельний, Н. Яковенко, В. Вечерський) вирішували по-різному. Однак
усім розглянутим періодизаційним схемам властива певна риса: хронологічне
виділення врядування І. Мазепи як певного особливого історичного періоду
в історії країни. Згадані вище поважні історики іменують його так: «Мазепа
й мазепинці», «доба Мазепи», «мазепинський стиль», «розквіт стилю».
Виявляється, що все, створене митцями за часів правління І. Мазепи та його
сучасників, позначене якоюсь єдиною творчою стихією. Воно монументальне
і синтетичне, наскрізь пронизане цілісністю художньої ідеї, яка живилась но
вим суспільним світоглядом і розкрилася з небаченим раніше творчим розма
хом у гравюрі, архітектурі, малярстві, поезії та людвисарстві. Оригінальність і
цілісність цього періоду підтверджуються також чудовими зразками глибокого
за змістом і прегарного за виразом художнього гарматного литва, що стали го
ловним джерельним матеріалом для нашої роботи.
Невелике історіографічне надбання з цієї теми обмежується кількома ро
ботами П. Жолтовського, В. Модзалевського, В. Палієнка, Д. Степовика
1
.
Звичайно, в основу нашого досдлідження покладено якнайширшу ілюстра
тивність, оскільки щоб характеризувати якесь мистецтво, потрібно не тільки
знати, але й бачити.
Традиційно вирізняють чотири головні функції декору: конструктивну,
що підтримує тектоніку предмета й впливає на його просторове сприйняття;
експлуатаційну, що полегшує користування предметом; репрезентаційну, яка
збільшує враження цінності предмета; психологічну, що впливає на людину
своїм символізмом і, таким чином, хвилює або заспокоює її.
1. Зображення гербів на
гарматних стволах:
а) гетьмана І. Мазепи,
б) полковника П. Герцика,
в) гетьмана
К. Розумовського,
г) полковника М. Бороховича,
д) полковника Г. Галагана,
е) полковника І.Чарниша,
ж) полковника
М. Милорадовича,
з) власника не встановлено.

Саме репрезентаційна та психологічна функції декору гарматних стволів

дозволяє нам дослідити внутрішнє смислове наповнення декорованої поверхні,
перетворення її ідеології. І якщо орнаментально система декору могла зміню
ватися завдяки зовні запозиченим художнім елементам, то трансформація ідей
ного рівня – цілком внутрішній процес, результати якого були плодом самороз
витку суспільства Лівобережної України другої половини XVII століття.
Представницьку функцію артилерії козацькі можновладці перейняли від
українсько-польської магнатерії, що добре зналася на цьому «атракціоні» й
активно ним користалася. Інакше й бути не могло, адже суспільний стан, як
то кажуть, зобов’язував. Свій шляхетський маєстат доводилося підтверджува
ти як порохом, так і вишуканим орнаментом. Відомо, що за гетьмана Богдана
Хмельницького в Чигирині постійно дислокувався артилерійський підрозділ у
тридцять прекрасно оздоблених та якісно відлитих трофейних стволів. Ці гар
мати, очевидно, рідко вирушали в похід, вони охороняли гетьманську ставку та
були гвинтиком у механізмі міжнародної дипломатії Богдана Хмельницького
візуально, стаціонарно й доволі промовисто репрезентували велич козацьких
збройних сил.
Після революційних подій середини XVII століття в Україні відбулася зміна
соціальної еліти. Місце польської шляхти в Лівобережній Гетьманщині посіла
нова верства – козацька старшина, демократична за своїм походженням. Але
дуже швидко, із стабілізацією влади, «демократична» старшина перетворилася
на кланову, спадкову й структуровану групу «олігархів», яка стала свідомо
прагнути досягти іміджу своєї польської попередниці.
Матеріальна потуга старшинських кланів, зміцнена мережею родинних
зв’язків і родового авторитету, робила їхніх представників повновладними гос
подарями держави, з інтересами яких мусили рахуватися гетьмани. Ця пихата
старшина, як сказав поет, «розмовляла латиною там, де від неї чекали само
пожертви», та вигадувала символи своєї героїчності на гарматах, що повинні
були захищати Україну.
Полкова старшина, користуючись трофейними уламками світу переможе
них, поволі звикала до цілком гедоністичної моди на пишність та яскравість.
Мистецька мода, що панувала в часи І. Мазепи, позначалася на всьому, до чого
доторкалася верхівка українського суспільства, навіть до такої незграбної речі,
як гарматні стволи.
Артилерія у новонародженій козацькій державі поступово перетворювалася на «емблематико-алегоричне видовище», робилася більше «клейнотом і
оздобою» Війська Запорозького, ніж проявом його справжньої воєнної сили.
Стосовно культурно-історичної доби «мазепинського бароко» не спрацьовує
класичне «inter arma silent Musae» [коли говорять гармати, музи мовчать]. Музи
заговорили мовою мистецтва декору, перенесеного безпосередньо на гарматні
стволи, котре і сформувало репрезентативний образ української артилерії на
переломі XVII–XVIII століть.
Не будемо забувати, що суто зовнішні атрибути політичного впливу й
соціального становища, які необхідно було не просто продемонструвати, а
одно не дісталося вершин амбіцій їхніх замовників, які крилися десь аж за
хмарами. Майстри невпинно шукають нові «проекти», у яких особі фундатора
надавалося щоразу все більшого значення різними художніми методами, за
лежно від кошторису замовлення, технологічних можливостей, матеріалу та
відведеної для зображення площі.
У випадку гарматних стволів доволі обмеженими виглядають всі чинники,
за допомогою яких можна створити величний панегірик: невелика площа для
нанесення декору, незручний та важкий в обробці матеріал, неможливість ви
шуканого портретного зображення замовника. Тому першорядного значення
поряд з геральдичними мотивами набувають символіка та текстова присвята.
Появу найпростіших символів у гарматному декорі пов’язують зазвичай з
народним дереворізом. Репертуар його замикався переважно на євангельських
подіях та образах (Христос, Богородиця, ангели, апостоли), з якими народна
уява здавна пов’язувала ідею заступництва, добра й справедливості. Аж до
середини XVIII століття народні гравюри-ікони можна було побачити в осе
лях української знаті. Отже, якісь основні ідеї щодо оформлення своїх гармат
замовники могли формувати, щоденно кидаючи погляд на друковані іконо
графічні зразки в своїх помешканнях. Але для освічених замовників гармат
ного декорування, цього було часом замало: антична міфологія, середньовічні
легенди та біблійні образи Старого Заповіту також активно циркулювали у
свідомості української еліти і вимагали свого художнього втілення.
З народним дереворізом були споріднені гравюри так званих блокових книг
(цілі сторінки друкувались із суцільнорізьбленого дереворитного кліше), що
поширювалися навіть серед малозаможних верств українського населення.
До таких блокових книг, наприклад, належать «Лицева Біблія Іллі» (1645
1649 рр.)
132 сюжети, «Апокаліпсис Прокопія» (1649
1661 рр.)
24 ілюстрації, що могли відігравати роль своєрідних «підручників» для декораторів
гарматних стволів. За висновками дослідників, українські блокові книги могли
видаватись як альбоми типового матеріалу для художників різних галузей мистецтва
малярів, граверів та ін.
При Києво-Печерській Лаврі та її іконописній майстерні також зберіга
лися так звані «кунштбухи»
альбоми малюнків і гравюр українського та
західноєвропейського походження. Значну кількість посібників з образотвор
чого мистецтва налічувала бібліотека видатного гравера Олександра-Антонія
Тарасевича, яка по його смерті перейшла у власність Лаври
Добре відомо, що чимало графічних композицій виникало завдяки викори
станню вітчизняними майстрами західних зразків
гравюр німецьких і голландських майстрів, передусім Біблії Н. Піскатора і П. Ван дер Борхта з ілюс-
траціями до текстів Старого та Нового Заповітів. Художня мова у цих виданнях
була тісно пов’язана зі смаками та уявленнями, притаманними європейській
художній культурі з часів Середньовіччя. Їхні гравюри відтворювали загаль
ноприйняті морально-філософські норми, втілені за допомогою композиційно-
пластичних прийомів і системи символів, що слугували певним еталоном (зок
рема на східнослов’янських землях) упродовж століть.
 Жолтовський П. М. Малюнки Києво-Лаврської іконописної майстерні.

К.,
1982.
С. 5–6.
15
Вечерський В. Архітектурна і містобудівна спадщина доби Гетьманщини:
Формування, дослідження, охорона.
К., 2001.
С. 71.
16
Степовик Д. В. Іван Щирський: Поетичний образ в українській бароковій гра
вюрі.
К.,1988.
С. 82,89.
17
Степовик Д. В. Система тропів в українському бароко // Українське бароко та
європейський контекст. – К., 1991.
С.185.
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s